СТОЛИЧНА З’ЯВА ФОРУМУ ВИДАВЦІВ

В “Українському домі” з успіхом пройшов Перший київський дитячий книжковий ярмарок

Останнім часом у нас, як гриби після дощу, народжуються книжкові виставки-ярмарки. У минулі вихідні пройшла ще одна – уже третя лише в Києві за три останні місяці. До конвенту європейських фантастів “Єврокон” виставкова фірма “Медвін” приурочила справжнє книжкове свято, яке пройшло в приміщенні Інституту фізкультури і (нарешті) привернуло неабияку увагу киян. Відтак Державний комітет телебачення і радіомовлення України провів у Міжнародному виставковому центрі біля станції метро “Лівобережна” Другу київську міжнародну книжкову виставку-ярмарок, яка виявилася геть провальною через те, що проходила в приміщенні, яке, попри всю його комфортабельність, асоціюється в киян із чим завгодно, тільки не з книжкою, тому відвідувачів там було чи не найменше за весь час проведення в Києві аналогічних виставок-ярмарків. Але головне – її організовував держкомітет “для галочки”, не надто переймаючись тим, хто саме, що саме і як саме там виставлятиме, і ще менше тим, хто все це відвідуватиме. Контраст вийшов разючий, але ще разючішим виявився контраст між “держкомітетівською показухою убозтва” і Першим київським дитячим книжковим ярмарком, який у перші дні червня зорганізувала в “Українському домі” команда львівського Форуму видавців.

Скільки ревнощів у Києві це не спричиняє, а факт залишається фактом – жодна з численних столичних книжкових виставок і близько не може зрівнятися з Форумом видавців. Незрівнянна атмосфера, що витворюється раз на рік довкола палацу Потоцьких, – явище питомо львівське, і тому скільки б щороку не знаходилося охочих покритикувати “одноманітність” форумних заходів і “переплутаність” презентаційних графіків, а все одно наступного вересня всі критики знову залюбки приїжджають до Львова, щоб поринути у справдешній вир книжкового свята. У Києві це повторити, ясна річ, неможливо бодай тому, що в столиці немає й місця з такою аурою, бодай більш-менш придатного для настільки масштабного фестивалю. І взагалі – в Києві мусить бути щось питомо київське, якщо воно справді хоче претендувати на успіх. Ось лише віднайти цю, запропонувати й розвинути ідею так наразі ніхто й не зумів. Тож не дивно, що київські книжкові виставки-ярмарки й увагу публіки привертають значно меншу, й іноземні фахівці відвідують їх не так охоче.

Тим не менше, директор Форуму видавців Олександра Коваль щороку вже традиційно заявляє: Форум інтенсивно запрошують до Києва, і що далі, то наполегливіше. Тепер Форум до Києва нарешті прийшов, одначе лише однією своєю гранню – дитячою. Резонно зваживши, що саме дитяча українська книжка має тут найбільший попит, який не покривається пропозицією. А на Форумі видавців давно розпрацьована ціла система дитячих заходів, до підготовки яких залучені найкращі, найкреативніші спеціалізовані видавництва.

Ідея виявилася напрочуд плідною – на жодній київській книжковій виставці-ярмарку я не бачив такої кількості відвідувачів. Хто б не вийшов у ці дні на Хрещатик – він просто не міг не завважити, що в “Українському домі” проходить справжнє свято української книжки, адже на головній вулиці столиці було напрочуд багато дітлахів, які притискали до груденят, як найбільший скарб, щойно придбану омріяну книжку. Організатори, звісно ж, постаралися нормально зорганізувати й рекламно-інформаційну підтримку, що для наших книжкових заходів поки що дивовижа. Реклама не була нав’язливою, але вона спрацювала – кияни про виставку знали і на неї прийшли настільки активно, що довелося (уявіть собі!) навіть продовжити на день її роботу.

І це при тому, що учасників було назагал не так і багато – всього 47 яток, які зайняли лише хол першого поверху “Українського дому”. До того ж, добра половина учасників – або видавництва “зовсім дорослі” чи “переважно дорослі”, серед книжок яких лише дещиця розраховані на дитячу авдиторію; а ще – журнали і авдіофірми. Деякі зі знаних видавництв не приїхали, – скажімо, харківський “Ранок” чи київська “Школа”, – і тепер, певно, шкодують. Бо до яток їхніх справді авторитетних колеґ – “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ”, “Видавництва Старого Лева”, вінницької “Тези” тощо – буквально неможливо було протовпитися.

Але справжнісінькою “родзинкою” виставки стала сцена посередині зали, постійно вся запруджена дітлахами – там у формі ігор і забав проводилися численні конкурси й презентації, причому видавцям активно допомагали в цьому й популярні музиканти. Так, майстер-клас головного редактора “Видавництва Старого Лева”, відомої поетки Мар’яни Савки проходив за щонайактивнішої участі лідерки гурту “Таліта Кум” Юлії Міщенко, а захоплюючі пісенні конкурси від журналу “Соняшник” разом із заступницею головного редактора цього часопису письменницею Тетяною Щербаченко проводила популярна співачка Росава. “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” тим часом “окупувала” простір поза сценою, влаштувавши виставку робіт своїх найкращих художників; дитячий журнал “Пізнайко” у “Козацькій світлиці” демонстрував чудові саморобки своїх читачів; “Теза” ж, яка привезла на виставку цілу низку запаморочливих новинок, презентувала їх у “Медіа-центрі”, причому за участю не лише своїх авторів (серед них відомі письменники Леся Воронина, Марина і Сергій Дяченки, Ґурам Петріашвілі, Галина Малик, Олександр Дерманський), а й навіть персонажів, причому й екзотичних, як жива вужиха, справжнісінька бабуся улюбленця дітвори вужа Ониська з повісті Сашка Дерманського “Володар Макуци”.

Одним словом, виставка вдалася. Хотілося б, звичайно, більшої кількості учасників, – але це питання перспективи. З таким умінням, як це зробили в Києві львів’яни, можна помріяти й про те, як у наступні роки українська дитяча книжка заполонить весь “Український дім”, і на другому поверсі продаватимуть не “супутні товари” на кшталт трусів і шкарпеток, як цьогоріч, а його займе, скажімо, навчальна література. А на третьому – уявімо собі – розташуються стенди з авідокнигами, кілька з яких (і це прекрасно!) були представлені вже цього року...

Успіхів вам, любі наші львів’яни! Ми любимо вас і віримо у вас! І з нетерпінням чекаємо продовження!

Іван АНДРУСЯК