Ќ≈ —»Ћ≈Ќ ќћ ™ƒ»Ќ»ћ

(¬олодимир ƒанилейко. ƒумки. Ц ѕолтава, 2005)

™ таке пон¤тт¤ ¤к народна ф≥лософ≥¤. Ќе вс≥ вчен≥ муж≥ до нењ адекватн≥, б≥льш≥сть вол≥Ї не пом≥чати њњ поза теренами класичних фольклору та етнограф≥њ, але д≥ватис¤ н≥куди Ц вона Ї ≥ пер≥одично предТ¤вл¤Ї своњ права на св≥тоосмисленн¤. ќсь ≥ нещодавно в музењ ≤вана √ончара презентували книгу, ¤ка вс≥ма своњми мисленнЇвими порами приналежна саме до ц≥Їњ стих≥њ, де креативу нер≥дко значно б≥льше, н≥ж анал≥зу, а розмисел межуЇ ≥з домислом нер≥дко так т≥сно, що год≥ њх в≥др≥знити один в≥д одного.

ћова йде про зб≥рник знаного художника ¬олодимира ƒанилейка УƒумкиФ, котрий, ¤кщо в≥рити видавничому анотуванню, запов≥даЇтьс¤ стати не менше н≥ж УсвоЇр≥дною енциклопед≥Їю украњнського мисленн¤Ф. ” контекст≥ сказаного не викликаЇ сумн≥ву лише УсвоЇр≥дн≥стьФ, а от щодо ≥ншого... ¬разливого л≥нів≥ста запросто може вхопити ≥нфаркт в≥д того, ¤кими розмислами автор керуЇтьс¤, подаючи ≥дею Узапочаткуванн¤ л≥тературного написанн¤ звук≥в украњнськоњ мови дж, дз (нар≥вн≥ ≥з звуками кг, й≥, йа, йе, йу) ¤к одн≥Їњ л≥териФ; вразливий ≥сторик збожевол≥Ї в≥д Удатуванн¤ вс≥х под≥й ≥ ¤вищ (до книжкограф≥њ включно) за трип≥льським л≥точисленн¤мФ; практикуючий христи¤нин т¤жко ≥ справедливо образитьс¤ на навТ¤злив≥ ¤зичницьк≥ в≥з≥њ; культурологу закрутитьс¤ голова в≥д сум≥ш≥ —иленковоњ Ућага в≥риФ з орган≥чними бароковими рефлекс≥¤ми та елементами модерноњ культури...

ќдначе з-пом≥ж ус≥х цих нашарувань, ¤кщо не ставитис¤ до них надм≥ру серйозно, таки пробиваЇ м≥сц¤ми Ц ≥ то нав≥ть довол≥ часто Ц живий в≥тер щирого народного розмислу й питомого, природного м≥тотворенн¤. Ќа м≥тотворенн≥ варто наголосити, оск≥льки саме в цьому контекст≥ книжка напрочуд симптоматична Ц за нею справд≥ можна спостер≥гати еволюц≥ю низки нац≥ональних м≥т≥в ≥ њх спроби Ц б≥льш чи менш≥ усп≥шн≥ Ц адаптуватис¤ в модерний контекст. ÷е ¤краз те, що не лише ц≥каво, а й потр≥бно дл¤ кожноњ розвинутоњ нац≥њ, ≥ спроби пана ƒанилейка Упропустити кр≥зь себеФ ц≥ реч≥ можна лише в≥тати Ц ¤кщо, повторю, не надто серйозно ставитис¤ до його спроб залучити п≥д цю мету науковий апарат. Ќазагал, ≥детьс¤ про своЇр≥дний (справд≥ своЇр≥дний) авторський погл¤д на св≥т ≥ людей, часто п≥двладний ≥сторично сформованим комплексам, але достатньо художн≥й дл¤ того, аби захоплювати. ќц¤ художн≥сть викладу й р¤туЇ нагромадженн¤ матер≥алу в≥д того, аби читач не тонув у силенк≥вських казочках ≥ псевдонаукових ≥де¤х.

ѕрикметно, що цим понад пТ¤тисотстор≥нковим томом в≥дкриваЇтьс¤ ц≥ла сер≥¤ У”крањнське мисленн¤Ф, де вже готуютьс¤ до друку У«ерна мисленн¤Ф √ригор≥¤ —ковороди, Ућисль У–уськоњ правдиФ, У”крањнське “рип≥лл¤Ф, тритомник Д”крањнський ѕалеол≥тФ (У амТ¤на ћогилаФ, Ућ≥зинФ, У√≥нц≥Ф). “ак принаймн≥ задумав полтавський видавець ќстап ’анко, ¤кий, кр≥м того, виступив ≥ упор¤дником ƒанилейкових УƒумокФ. ўоправда, УƒумкиФ йому вдалос¤ видати накладом аж... 150 екземпл¤р≥в, що нав≥ть дл¤ наст≥льки специф≥чноњ книжки, мТ¤ко кажучи, геть неадекватно. «агалом же, у контекст≥ Уукрањнського мисленн¤Ф, ¤к на мене, перш за все сл≥д було б видавати не казочки про “рип≥лл¤, з ¤кими вже встиг осоромитис¤ нав≥ть ѕрезидент, а фундаментальн≥ украњнськ≥ мислительн≥ тексти, скаж≥мо, ≤оаник≥¤ •ал¤товського чи той же У ам≥нь в≥риФ —тефана яворського. “о, зв≥сно, не силенк≥вщина, а справдешнЇ украњнське богомисленн¤, про ¤ке ми, на жаль, знаЇмо чомусь значно менше, н≥ж нав≥ть про Ународну ф≥лософ≥юФ.

ќлег Ўј√јЌ