Ђ•јЌƒ∆ёЅјZZї FOREVER

ƒонецька публ≥ка спрагла украњнського слова

”с≥ чудово знають, наск≥льки методично й вишколено, особливо прот¤гом к≥лькох останн≥х рок≥в, ЂудовблюЇтьс¤ї нам у голови насправд≥ в≥дверто божев≥льна теза про те, що н≥бито Ђ—х≥д ≥ «ах≥д занадто р≥зн≥, ≥ разом њм не бутиї. ”с≥, зрештою, чудово знають ≥ те, у ¤ких Ђпол≥ттехнолог≥чних оф≥сахї ц¤ в≥дверта дурн¤ плодитьс¤ й нав≥що њњ нам так безцеремонно п≥дсовують п≥д сам≥с≥ньк≥ носи, уже й не намагаючись загорнути це в≥дверте лайно в блискучу обгортку Ђіл¤нсовоњї цукерочки. «нають, в≥домо Ц а все ж багато хто (аж занадто багато хто!) ЂкупуЇтьс¤ї; ≥ ось уже перед кожною поњздкою до Ћуганська чи ƒонецька ¤ неодм≥нно мушу вислухати к≥лька Ђдоброзичливих застереженьї в≥д родич≥в ≥ знайомих: будь там, мовл¤в, обережний, х≥ба тоб≥ важко де-не-де перейти на рос≥йську ≥ не дратувати њх, вони ж там ус≥ зомбован≥ й реагують на украњнську ¤к бик на червону шмату; гаразд, нехай не вс≥ зомбован≥, але ж через одногоЕ ѕричому ось так Ђзастер≥гаютьї далеко не перес≥чн≥ люди, н≥бито ж ц≥лком адекватн≥ до Ђвиклик≥в житт¤ї, усп≥шн≥ й серйозн≥, ¤ких Ѕог не обд≥лив н≥ розумом, н≥ талантом, н≥ таланом. “а й мене вони знають ¤к н≥бито ж ц≥лком адекватну людину, н≥бито ж не заб≥¤ку й не йолопа, схильного кидатис¤ з кулаками на кожного стр≥чного, ледве зачувши в≥д нього неукрањнську мову, Ц та все ж проводжають, мов Ђза л≥н≥ю фронтуїЕ

ќце нещодавно ¤ вкотре вислуховував под≥бн≥ застереженн¤ ≥ т¤жко дивувавс¤ Ц невже приживаютьс¤ ц≥ дикунськ≥ комплекси? Ќевже ми з вами й справд≥ стаЇмо такими, ¤кими нас вол≥ють бачити (чого вже там церемонитис¤ Ц називаймо реч≥ своњми ≥менами!) вороги? Ќевже й справд≥ щось принципово зм≥нилос¤ за п≥втора-два роки, прот¤гом ¤ких ¤ не бував на украњнському —ход≥? ¬и¤вилос¤, що так, ≥ справд≥ зм≥нилось Ц ми лише гостр≥ше почали в≥дчувати, наск≥льки немаЇ м≥ж нами жодноњ принциповоњ р≥зниц≥, наск≥льки штучно нас намагаютьс¤ Ђрозсваритиї...

ќтож, по сут≥. Ќеспод≥вано мене запросили виступити в ƒонецьку уЕ н≥чному клуб≥. «а п≥втора дес¤тил≥тт¤ моЇњ письменницькоњ, даруйте на слов≥, ЂкарТЇриї виступати доводилос¤ перед найр≥зноман≥тн≥шою публ≥кою, в≥д шк≥льноњ авдитор≥њ до оперного театру, Ц але все ж мен≥ завжди здавалос¤, що читати (наберусь нахабства назвати так своњ писанн¤) ≥нтелектуальну поез≥ю у формат≥ в≥дверто розважального закладу було б зат≥Їю наперед провальною. “а й назва клубу Ц Ђ•анджюбаzzї Ц схил¤ла до рефлексувань радше дивовижних, ан≥ж адекватних. ќдним словом, п≥дстав дл¤ ваганн¤ було б≥льше н≥ж достатньо, ≥ саме тому ¤Е одразу погодивс¤ Ц бо люблю набувати нового досв≥ду, нехай ≥ авантюрного. “им паче, що моњми партнерами по виступу ви¤вилис¤ поет —ерг≥й ѕантюк ≥ прозањк Ѕорис √уменюк Ц хлопаки, з ¤кими, так би мовити, можна й на амбразуру (запрошували ще поета ѕавла ¬ольвача, теж несог≥ршого чоловТ¤гу, але в≥н, на жаль, не зм≥г).

ƒл¤ згаданого клубу все це ви¤вилос¤ авантюрою не меншою. ”крањнськ≥ поети? ¬ ƒонецьку?! “а хто на них прийде?! ’то взагал≥ в ƒонецьку, кр≥м ¤кихось пТ¤ти-шести ф≥лолог≥в, чув про вс≥х оцих андрус¤к≥в-пантюк≥в-гуменюк≥в та ≥же з ними? ≤ хто захоче в клуб≥ не танцювати, слухати музику ≥ вживати алкоголь, а знайомитис¤ з поез≥Їю, та ще й платити за це (адже вх≥д у клуб платний, ≥ вин¤тку дл¤ поез≥њ н≥хто не робив)? “аких ≥ под≥бних запитань чимало вислухав залюблений в украњнську поез≥ю двадц¤типТ¤тил≥тн≥й донеччанин —тан≥слав ‘едорчук, ¤кий запропонував клубов≥ цю авантюру ≥ переконав-таки ризикнути.

як це не парадоксально, ризик себе виправдав Ц у призначений час ус≥ м≥сц¤ в клуб≥ були зайн¤т≥, ба й ≥ще в проходах сто¤ли люди. ѕричому дуже небагато з них прийшли конкретно Ђна ѕантюкаї чи Ђна јндрус¤каї Ц наш≥ книжки (нав≥ть у ƒонецьку видан≥!) до тутешнього читача практично не потрапл¤ють, так що д≥знатис¤ конкретно про кожного з нас тут ≥ змоги особливоњ не мали. Ќе кажучи вже про формат У≤ншоњ л≥тературиФ, ¤кий представл¤в Ѕорис √уменюк ≥ п≥д ег≥дою ¤кого теоретично проводивс¤ цей зах≥д. ”загал≥, украњнськ≥ книжки тут можна знайти лише в одн≥й-Їдин≥й б≥бл≥отечн≥й книгарн≥, ≥ асортимент у н≥й не просто б≥дний, а здеб≥льше попсово-б≥долашний. Ќ≥ Ц вони прийшли не на конкретного поета, а на украњнську поез≥ю ¤к таку. ≤ нам ≥з —ерг≥Їм ≥ Ѕорисом усе, що залишалос¤, Ц це не розчарувати њх в украњнськ≥й поез≥њ та (в Ѕорисовому випадку) украњнськ≥й проз≥. ћи, звичайно, старалис¤, ¤к могли, Ц ≥, ¤к мен≥ здалос¤, не розчарували. √од≥ й казати, що не лише Ђрозлет≥лис¤ї вс≥ книжки, ¤к≥ ми привезли з собою, ≥ не лише слухали нас б≥льше н≥ж уважно, ≥ не лише було чимало запитань, Ц але й адм≥н≥страц≥¤ клубу, ¤к розпов≥в —тан≥слав ‘едорчук, сама в≥дтак висловила зац≥кавленн¤ в тому, щоб так≥ вечори проходили тут регул¤рно.

¬исновки, одним словом, роб≥ть сам≥. я дл¤ себе зробив: справа зовс≥м не в нас, бо це лише вол¤ випадку, що той же —тан≥слав ви¤вивс¤ знайомий саме з нами, а не з будь-ким ≥ншим ≥з доброњ сотн≥ д≥Ївих (чи, ¤к каже один ≥з моњх найулюблен≥ших украњнських поет≥в донеччанин ќлег —оловей, Ђпритомнихї) украњнських письменник≥в. —права в т≥й величезн≥й орган≥чн≥й зац≥кавленост≥ до украњнського слова, ¤ка нин≥ практично не втолена в украњнському —ход≥ (та й не т≥льки —ход≥).

√од≥ й казати, що ми не сид≥ли ц≥лодобово в Ђ•анджюбаzzТ≥ї, а ходили по м≥сту, њздили тролейбусами, маршрутками й такс≥вками, заходили в крамниц≥ й кафешки, сп≥лкувалис¤ з дуже р≥зними людьми, а не лише тими, хто прийшов на наш веч≥р, Ц ≥ жодного Ђзомб≥ї не зустр≥ли. Ќе перечу, що дурн≥ бувають ≥ тут Ц але ж не б≥льше ≥ не б≥льш≥, н≥ж де≥нде! ≤ украњнц≥ тут (нехай нав≥ть не вс≥ вони украњнською розмовл¤ють) точн≥с≥нько так≥ ж, ¤к ≥ ми з вами. ≤ вони зовс≥м не винн≥, що влада тут (¤к, зрештою, тепер ≥ у вс≥й ”крањн≥) неукрањнська, що њхн≥ можливост≥ задовольн¤ти своњ культурн≥ потреби (¤к, зрештою, далеко не лише њхн≥) м≥н≥мальн≥. —права в ≥ншому: ми мусимо в≥дкинути, причому дуже р≥шуче, вс≥ оц≥ так старанно навТ¤зуван≥ нам чужинц¤ми ≥д≥отськ≥ комплекси й просто сп≥лкуватис¤, Ц лише так зТ¤суЇтьс¤ (причому одразу ж), що жодних п≥дстав комплексувати нема.

≤ван јЌƒ–”—я