÷¤ книжка дл¤ вс≥х Ц ≥ тих, хто до нест¤ми закоханий у поез≥ю й жити без нењ не може, ≥ тих, хто до нењ абсолютно байдужий, хто вважаЇ, що не розум≥Ї поез≥њ в принцип≥. ”н≥кальна, майже неможлива р≥ч, Ц але ¤к перш≥, так ≥ друг≥ матимуть в≥д текст≥в јндже¤ Ѕурси неаби¤ку естетичну насолоду й водночас добр¤чу Упоживу дл¤ м≥зк≥вФ.

’вацьк≥сть, задерикувата легк≥сть викладу, невимушен≥сть ≥ ненавТ¤злив≥сть орган≥чно поЇднан≥ тут ≥з надвичайно влучною афористичн≥стю, розкут≥стю форми й думки, стремл≥нн¤м до моральноњ чистоти, люд¤ности, орган≥чности. —аме через це в≥н ≥нод≥ такий насм≥шливий, ¤дуче ≥рон≥чний, подекуди нав≥ть нестерпний, Ц бо нин≥шн≥й св≥т умовностей, комплекс≥в, навТ¤зливих маразмувань, н≥чим не мотивованоњ УбуденноњФ жорстокости нормальна людина не може вважати повною м≥рою УсвоњмФ, вона мусить або пристосовуватись до нього ≥ втрачати таким чином себе, або ж протисто¤ти його неправд≥. “ож не дивно, що Ѕурса ≥нод≥ намагаЇтьс¤ Уклин вишибати клиномФ. Ќавпаки: було б дивно, ¤кби було ≥накшеЕ

* * *

јнджей Ѕурса народивс¤ 21 (за ≥ншими даними Ц 23) березн¤ 1932 року в  раков≥. …ого батько ‘ел≥кс Ѕурса був полон≥стом ≥ педагогом, мати ћар≥¤ з роду  опичинських зак≥нчила факультет польськоњ й романськоњ ф≥лолог≥њ. ќбидв≥ родини, Ѕурс≥в ≥  опичинських, в≥дом≥ в мистецьких колах  ракова, найперше музичних. Ѕули серед них композитори, дириіенти, сп≥ваки, танц≥вники, а одна з т≥ток јндже¤ Ц ¬анда Ц була поеткою.

У√оловною рисою Ѕурси була щир≥сь нам≥р≥в ≥ чутт≥в, ¤ким в≥н в≥ддававс¤, ≥іноруючи життЇв≥ рац≥њ. ¬≥н був автентичним романтикомЕ Ќасл≥дком його надзвичайноњ емоц≥йности не був ан≥ сентимнтал≥зм, ан≥ букол≥чна задума. Ѕурса був чудовим обсерватором, спостер≥гав довколишн≥й повоЇнний св≥т, добре знав давню й нову ≥стор≥ю, розум≥вс¤ на перспективах ≥ можливост¤хФ, Ц згадуЇ один ≥з друз≥в поета, додаючи, вт≥м, що саме ц¤ емоц≥йна щир≥сть, а також ≥рон≥чн≥сть ≥ глузливий погл¤д на св≥т уже тод≥ виокремлювали юного јндже¤ з-пом≥ж ровесник≥в ≥ спричин¤лис¤ до численних конфл≥кт≥в ≥ з≥ткнень. «рештою, формуванн¤ колючого й конфл≥ктного характеру не в останню чергу проходило на фон≥ с≥мейних негаразд≥в Ц розлученн¤ батьк≥в, роз≥рван≥сть пом≥ж  раковом ≥ ¬роцлавом, а п≥зн≥ше ¬аршавою (куди перењхав батько), прагненн¤ родинного тепла й самотн≥сть.

«ак≥нчивши школу, 1951 року јнджей Ѕурса вступив на журнал≥стську секц≥ю ф≥лософсько-≥сторичного факультету ягеллонського ( рак≥в) ун≥верситету. ¬иб≥р дл¤ конфл≥ктного хлопц¤ був геть невдалий, зважаючи на непевн≥ стал≥нськ≥ часи, ¤к≥ ламали ѕольщу хоч ≥ не наст≥льки моторошно, ¤к ”крањну, але все ж довол≥ болюче. ўоб уникати зайвих з≥ткнень ≥з владц¤ми, в≥н уже через м≥с¤ць навчанн¤ перев≥вс¤ на ф≥лолог≥чний факультет, спец≥ал≥зац≥ю Уболгарська моваФ, ¤кою спецслужби ц≥кавилис¤ значно менше.

” лютому 1952 року одруживс¤ з Ћюдв≥кою Ўем≥от, студенткою  рак≥вськоњ академ≥њ мистецтв. „ерез п≥вроку народивс¤ њхн≥й Їдиний син ћ≥хал. Ќеобх≥дн≥сть утримувати с≥мТю повернула јдже¤ в журнал≥стику Ц ≥з грудн¤ 1954 до л≥та 1957 року в≥н працював у редакц≥њ газети УDziennik PolskiФ (Уѕольська газетаФ), спершу репортером, а в≥дтак у в≥дд≥л≥ культури.

ѕодавав до УWydawnictwa LiterackiegoФ (УЋ≥тературного видавництваФ) першу зб≥рку УKat bez maskiФ (У ат без маскиФ), але одержав в≥дмову.  ритик, редактор видавництва ™ржи  в¤тковський писав йому в лист≥ в≥д 12 жовтн¤ 1957 року: У¬и на початку ц≥кавоњ дороги. ÷≥кавоњ, але на початку. ѕрикро мен≥ дуже, що нараз≥ не складаЇтьс¤ наша сп≥впрац¤, тим паче, що ви Ї правдивим поетом. јле очевидно: надто нетерпелив≥ ви в своњй творчост≥, надто квапливо зм≥нюЇте поетику. ј про реч≥ У≥дейн≥Ф ¤ тут узагал≥ не хочу сперечатис¤. “им часом запевн¤ю вас, що розраховую на ваш≥ нов≥ в≥рш≥, ≥ переконаний, що рано чи п≥зно ваш том зТ¤витьс¤ у нашому видавництв≥Ф.

«б≥рка УWierszeФ (У¬≥рш≥Ф), ¤ка стала в ѕольщ≥ л≥тературною под≥Їю, справд≥ зТ¤вилас¤ тут через р≥к, от лише самого јндже¤ Ѕурси вже не було на св≥т≥. «а м≥с¤ць п≥сл¤ листа  в¤тковського Ц 15 листопада 1957 року Ц на двадц¤ть шостому роц≥ житт¤ поета не стало. якийсь час ширилис¤ чутки про його самогубство, але це були не б≥льше н≥ж чутки, Ц м≥т≥в довкола постат≥ јндже¤ Ѕурси в≥дтак узагал≥ творилос¤ чимало. Ќасправд≥ ж причиною смерт≥ стала вроджена невил≥ковна хвороба серц¤. ƒруз≥ згадували, що јнджей завжди був переконаний, що помре молодим, але в≥н не спод≥вавс¤, що це станетьс¤ так швидко.

* * *

ѕоез≥¤ јндже¤ Ѕурси здобула чималу попул¤рн≥сть у польського читача, активно в≥дчитуЇтьс¤ критикою.

УЅурса вс≥Їю своЇю творч≥стю, Ц писав критик ЋЇшек Ѕуіайський, Ц виражав бунт проти св≥ту, в ¤кому не було м≥сц¤ щирост≥ й люд¤ност≥ стосунк≥в, у ¤кому правда прихована десь глибоко за нашаруванн¤м масок. ¬≥н хот≥в усе зм≥нити, хот≥в торкнутис¤ своЇю поез≥Їю найглибшоњ правди людського житт¤, в≥дкривати через нењ поклади новоњ людськоњ чуттЇвости, важлив≥ дл¤ кожного ц≥нност≥. Ѕунтував проти св≥ту, але н≥ на мить не втрачав з пол¤ зору реал≥й того св≥ту, не вт≥кав в≥д нихЕ ¬иразно п≥дкреслював безц≥льн≥сть житт¤, духовну пустку людини; мр≥¤в молодий письменник спонукати людей до духовноњ перем≥ни, до обновленн¤, нагадуванн¤ про притлумлену автентику людського бутт¤, про вин¤тков≥сть ≥ неповторн≥сть житт¤. ’от≥в подолати байдуж≥сть ≥ пасивну зг≥длив≥сть, визволити нов≥ сили, надати життю Їдност≥ й сусп≥льству нового сенсу, збагатитис¤ новими ц≥нност¤миФ.

У” своњх прагненн¤х, у ¤ких керувавс¤ моральним ≥нстинктом, в≥н був самотн≥м максимал≥стом. Ќе хот≥в бути ан≥ гл¤дачем, ан≥ суддею Ц хот≥в бути учасником великоњ експедиц≥њ в пошуках правди й нового житт¤. ’тось колись написав, що без нього нас не було би. ÷е переб≥льшенн¤. Ѕули б, але надто вже убогими й загубленимиФ, Ц це слова згадуваного вже письменника й критика  шиштофа ÷в≥кл≥нського.

* * *

”крањнською тексти јндже¤ Ѕурси перекладали ƒмитро ѕавличко, ¬олодимир ѕавл≥в ≥ автор цих р¤дк≥в (можливо, були й ≥нш≥ переклади, але мен≥ про них не в≥домо).

ѕереклади ƒ. ѕавличка можна прочитати в к≥лькох антолог≥¤х, зокрема в найнов≥шому нараз≥ його авторському проЇкт≥ У50 польських поет≥вФ ( ињв, УќсновиФ, 2002).

ƒв≥ч≥ поез≥¤ Ѕурси виходила в ”крањн≥ окремими виданн¤ми. 1994 року в сер≥њ двомовних видань польськоњ поез≥њ льв≥вського видавництва У амен¤рФ побачили св≥т його У¬ибран≥ твориФ, перекладен≥ ¬. ѕавл≥вим. ј 1999 року зТ¤вилас¤ У”см≥шка горломФ ( ињв, УЌова деіенерац≥¤Ф) у моЇму переклад≥. ќбидв≥ зб≥рки швидко зникли з полиць книгарень, що св≥дчить про зац≥кавлен≥сть украњнського читача.

ƒо нашого виданн¤ включено вс≥ тексти ≥з У”см≥шки горломФ, одначе наново зв≥рен≥ й посутньо виправлен≥, а також ц≥лу низку нових переклад≥в, частина з ¤ких публ≥кувалас¤ в украњнськ≥й л≥тературн≥й пер≥одиц≥ (часописи У альм≥юсФ ≥ УЅерез≥льФ).