Ћ≤“ѕ–ќ÷≈—
¬ ≈ѕќ’” ѕ≈–≈ћ≤Ќ
« точки
зору стародавн≥х китайц≥в жити в добу перем≥н Ц найт¤жче з усього, що може
сп≥ткати людину. ј водночас ≥ найц≥кав≥ше, ¤кщо погл¤нути на це з точки зору
традиц≥йноњ дл¤ нас Ївропейськоњ культури. “ак чи ≥накше, обидв≥ тези однаковою
м≥рою стосуютьс¤ не лише самоњ людини, але ≥ њњ творчост≥ Ц Їдиного, що людина
справд≥ залишаЇ п≥сл¤ себе на земл≥. “ворч≥сть перех≥дних пер≥од≥в, епох
перем≥н завжди особлива, вона н≥би вбираЇ в себе тривожну енергетику зламу,
метаЇтьс¤ в надривному пошуку нових ц≥нностей, доки наново не в≥днайде њх серед
ц≥нностей в≥чних.
ћежа
’’ ≥ ’’I стол≥ть дл¤ украњнськоњ культури ¤краз ≥ Ї такою добою
перем≥н. ќмр≥¤не здобутт¤ державноњ незалежност≥ супроводжувалос¤ к≥лькома
феЇричними спалахами народноњ енерг≥њ й нац≥онального креативу, проте
спричинилос¤ п≥д цю пору не до розкв≥ту, а радше до занепаду в≥тчизн¤них
культурних ≥нституц≥й, а здобутт¤ свободи слова в постколон≥альн≥й крањн≥
нер≥дко сприймалос¤ ¤к вседозволен≥сть, а отже н≥вел¤ц≥¤ слова. ÷е справило
шоковий вплив на в≥тчизн¤ну л≥тературу, з ¤коњ за одну мить зникли ц≥л≥
покол≥нн¤ письменник≥в, адепт≥в старанно насаджуваного доти так званого
Усоц≥ал≥стичного реал≥змуФ. —п≥лка письменник≥в втратила монопол≥ю на
л≥тературний процес: утворювались р≥зноман≥тн≥ неп≥дконтрольн≥ њй л≥тературн≥
угрупованн¤, обТЇднанн¤, асоц≥ац≥њ, Утус≥вкиФ неформального характеру, а в≥дтак
≥ јсоц≥ац≥¤ украњнських письменник≥в Ц перша (але в перспектив≥, вочевидь,
далеко не останн¤) формальна спроба обТЇднати л≥тератор≥в не за банальною
приналежн≥стю до цеху, а за мистецьким св≥тогл¤дом. ≤з поширенн¤м ≥нтернету
почали зТ¤вл¤тис¤ р≥зноман≥тн≥ мережев≥ л≥тобТЇднанн¤. ¬се це спричинилос¤ до
суттЇвого, буквально революц≥йного розширенн¤ жанрово-стил≥стичноњ пал≥три
украњнського письменства, однак дезор≥Їнтувало читача. ƒо того ж, руйнац≥¤
староњ рад¤нськоњ системи книгорозповсюдженн¤ наклалас¤ на злочинну
безд≥¤льн≥сть державних ≥нституц≥й щодо формуванн¤ в≥тчизн¤ного
≥нтелектуального ринку, в результат≥ чого державна незалежн≥сть ”крањни дос≥
супроводжуЇтьс¤ культурною окупац≥Їю. ¬≥дтак украњнський читач маЇ м≥н≥мальн≥
можливост≥ бути об≥знаним бодай ≥з найц≥кав≥шими ¤вищами р≥дного л≥тературного
процесу.
÷е,
власне кажучи, ≥ Ї т≥ реал≥њ, з ¤ких постала ц¤ книжка. ѓњ завданн¤-м≥н≥мум Ц
бодай у найзагальн≥ших рисах ознайомити ¤комога ширше коло молодих читач≥в ≥з
най¤скрав≥шими зразками творчост≥ найб≥льш знакових сучасних письменник≥в.
ѕроте найб≥льш знакових не ст≥льки з точки зору упор¤дника, ¤к з погл¤ду
укладач≥в навчальноњ програми загальноосв≥тньоњ школи.
ќдначе
тут сл≥д мати на уваз≥, що мова йде про пласт живоњ, не Уканон≥зованоњФ,
нуртуючоњ л≥тератури. Ћ≥тератури, котра ще творитьс¤, ще не усталилис¤ в
критичн≥й думц≥ та читацьк≥й у¤в≥ њњ головн≥ персонаж≥, њњ вершинн≥ здобутки й
найдошкульн≥ш≥ втрати. Ћ≥тератури, котру кожен читач, не кажучи вже про
критика, схильний потрактовувати по-своЇму, нер≥дко в корен≥ ≥накше, н≥ж це
робл¤ть ≥нш≥ читач≥ й критики. “ака неминуча лог≥ка л≥тературного процесу
Ц ледь не щоденно зм≥нюваноњ ситуац≥њ нуртуванн¤ текст≥в та ≥дей, еволюц≥њ
погл¤д≥в ≥ тенденц≥й, постанн¤ й в≥дмиранн¤ угруповань, часопис≥в, ≥мен,
творчих принцип≥в, зм≥ни художньоњ актуальност≥ й л≥тературноњ УмодиФ. « часом
л≥тературний процес стаЇ ≥стор≥Їю л≥тератури, ≥ тод≥ зоддал≥к, ≥з
в≥дстан≥ нового художнього досв≥ду, чимало з того, що нам здаЇтьс¤ першор¤дним
≥ важливим або, навпаки, не≥стотним, може Ц чи нав≥ть повинно Ц сприйн¤тис¤
дещо ≥накше. јле л≥тература останнього дес¤тил≥тт¤ (у шк≥льн≥й програм≥ њњ
названо УмолодоюФ, що загалом довол≥ кумедно) поки що законом≥рно так не сприймаЇтьс¤.
ѓњ головн≥шим творц¤м та ≥нтерпретаторам нин≥ виповнюЇтьс¤ здеб≥льшого 30 Ц 45 рок≥в, вони зазвичай
повн≥ сил ≥ творчого потенц≥алу, в б≥льшост≥ з них найкращ≥ твори, ¤к би
банально це не звучало, ще попереду, Ц тож укладати з цього матер≥алу хрестомат≥њ
вельми ризиковано, бо хрестомат≥йним іл¤нцем ц≥ ≥мена й тексти жодним чином не
позначен≥.
ќтож,
дозволю соб≥ ще раз наголосити: завданн¤м ц≥Їњ книжки аж н≥¤к не Ї перетворенн¤
присутн≥х тут автор≥в ≥ текст≥в у Ухрестомат≥йн≥Ф, а лише Уор≥Їнтац≥¤ на
м≥сцевост≥Ф Ц дати змогу юному читачев≥ самому роз≥братис¤ в непростих сучасних
л≥тературних реал≥¤х, запропонувати йому до рук своЇр≥дний Укомпас-пут≥вникФ,
послуговуючись ¤ким, в≥н зм≥г би обрати соб≥ напр¤м, школу чи тенденц≥ю до душ≥
й в≥дстежувати њњ подальший поступ чи занепад уже не за хрестомат≥¤ми, а за
книжками самих письменник≥в.
≤
на цьому шл¤ху вас, юн≥ друз≥, чекаЇ ц≥ла низка справжн≥х в≥дкритт≥в Ц оск≥льки
украњнська л≥тература сьогодн≥ надзвичайно р≥зноман≥тна, багатопланова, сучасна
в сенс≥ реакц≥њ на св≥тов≥ мистецьк≥ тенденц≥њ. Ќайперше Ц ≥ саме дл¤ школ¤р≥в
це дуже важливо Ц вона позбулас¤ ц≥лоњ низки комплекс≥в, через ¤к≥ вивченн¤
ц≥лих пер≥од≥в украњнського письменства в школ≥ нер≥дко вигл¤дало справою
довол≥ таки занудною. «окрема йдетьс¤ про комплект Ухутор¤нськост≥Ф,
Ус≥льськодухост≥Ф з одв≥чними образами затурканого й злиденного Уреволюц≥йного
сел¤нстваФ ≥ його Усоц≥альноњ рол≥Ф. ÷е не означаЇ, що сучасн≥ письменники
перестали писати Упро селоФ; навпаки Ц це означаЇ, що нин≥ л≥тература
в≥дмовилас¤ обмежувати себе ≥деолог≥чними схемами, а опов≥даЇ про саму людину,
добираючи ≥нтелектуальний, м≥фолог≥чний чи ¤кийсь ≥нший контекст не в
залежност≥ в≥д њњ м≥сц¤ проживанн¤, а сп≥вв≥дносно з њњ духовними чи
морально-етичними пошуками.
ясна
р≥ч, зТ¤вилис¤ й де¤к≥ нов≥ комплекси, зокрема зациклен≥сть частини
письменник≥в-постмодерн≥ст≥в на мовному й ситуац≥йному епатаж≥, зображенн≥ не
завжди прийн¤тних Удл¤ пристойного товаристваФ сцен не завжди прийн¤тними
словами. “аких текст≥в не вдалос¤ уникнути нав≥ть традиц≥йно вихолощен≥й
шк≥льн≥й програм≥ Ц тож мусимо ставитис¤ до цього ¤к до Ухвороби ростуФ або ж
спроби адекватно в≥дображати не таку вже й адекватну реальн≥сть Уепохи
перем≥нФ.
“ак
чи ≥накше, ми маЇмо напрочуд ц≥каву л≥тературу, ¤к≥ конче потр≥бен такий же
ц≥кавий сучасний ≥нтелектуальний читач. Ќам з вами, люб≥ друз≥, Ї над чим
подумати й про що посп≥лкуватис¤. ќтож, почнемоЕ