ƒќ—¬≤ƒ Ў“»Ћё
ќгл¤д прози-2005
–≥к 2005-й на теренах украњнського письменства був позначений ц≥лковитим штилем. ¬≥три перем≥н Ц ба нав≥ть просто соб≥ в≥три Ц вельми нечасто збурювали в≥тчизн¤ний ≥нтелектуальний прост≥р, не зд≥ймаючи, вт≥м, бодай трохи прим≥тних хвиль. ћ≥сц¤ми малопритомна глад≥нь х≥ба ледь р¤б≥ла Ц нав≥ть там, де доречн≥ше було би похвилюватис¤ по-справжньому.
Ќайпершим ≥ндикатором штилю стало функц≥онуванн¤ часопис≥в л≥тературного й довколал≥тературного спр¤муванн¤, котрим ¤краз Уна роду написаноФ хвил≥ збурювати. ѕочалос¤ все з неспод≥ваного ≥ н≥чим ≥ншим, кр≥м капризу власник≥в, не мотивованого закритт¤ У нижкового огл¤дуФ Ц не найпрезентабельн≥шого, проте вкрай далекого в≥д безпросв≥тности виданн¤, котре, при вс≥й строкатост≥ представлюваних ≥дей, останн≥м часом усе адекватн≥ше реагувало на виклики л≥тпроцесу. ƒал≥, ¤к то кажуть, полилось, ¤к ≥з в≥дра: через ф≥нансов≥ негаразди У нижник-reviewФ став виходити з пер≥одичн≥стю Упро людське окоФ; через нечистоплотн≥сть нових власник≥в однаково що вмер У нижковий клуб плюсФ; нарешт≥ вал чиновницького маразмуванн¤ встиг до к≥нц¤ року накрити нав≥ть невинний У—он¤шникФ Ц чи не Їдине дит¤че виданн¤, ¤ке в рамц¤х свого формату вм≥Ї добачати прост≥р актуальноњ л≥тератури. √од≥ й говорити про те, що в цьому контекст≥ суттЇво звузилис¤ можливост≥ обговоренн¤ нав≥ть найвисокосн≥шоњ л≥тературноњ зТ¤ви Ц ¤кби така в≥дбулас¤. “им паче, що актив≥зований п≥д цю пору Уƒруг читачаФ нав≥ть ¤кби дуже забажав, усе одно не зм≥г би й частково заповнити прогалини через свою п≥дкреслено попсову спр¤мован≥сть.
¬одночас ус≥ ц≥ непритомност≥ значно поглибилис¤ вкрай активно про¤вною прот¤гом року тенденц≥Їю до Упопсовоњ комерц≥онал≥зац≥њФ, п≥д силове поле ¤коњ п≥дпали ¤к ус≥ без вин¤тку «ћ≤ загального спр¤муванн¤, ¤к≥ дозвол¤ють соб≥ розк≥ш пер≥одично писати про украњнську книжку, так ≥ ц≥ла низка видавництв Упершоњ обоймиФ, ще недавно б≥льше прихильних до ≥нтелектуал≥стики. ¬игл¤даЇ так, що ринок, зайн¤вшись нарешт≥ самоочевидною потребою розширенн¤, став шл¤хом найменшого опору вит≥сн¤ти не чужоземних конкурент≥в, а чомусь своЇ ж таки зовс≥м не конкурентне до нього середовище. ќчевидно, що йдетьс¤ лише про хворобу росту, назагал тимчасову, Ц одначе нараз≥ вона спричинилас¤ до того, що в ”крањн≥ практично не залишилос¤ крупних (за в≥тчизн¤ними м≥рками) авторитетних видавництв, готових Уна власний ризикФ братис¤ нав≥ть за високо¤к≥сну поез≥ю, ба нав≥ть ≥ за ≥нтелектуальну прозу, ¤кщо вона вийшла з-п≥д пера не УбрендовогоФ автора. ¬ цьому контекст≥ довол≥ разючий приклад: на попсовому конкурс≥ У оронац≥¤ словаФ був неспод≥вано опри¤влений в≥дверто непопсовий роман УЋицар тихого полюванн¤Ф н≥кому доти не в≥домого автора. «в≥сно, не в≥дкритт¤ Ц але все ж напрочуд ¤к≥сний текст, витриманий у найкращих традиц≥¤х постреал≥стичноњ школи й виразно позначений Упечаттю мисленнЇвоњ д≥¤льностиФ. Ѕажаючих видати його так ≥ не знайшлос¤ Ц через Унедостатню попсов≥стьФЕ «даЇтьс¤, цей приклад у контекст≥ видавничих тенденц≥й року, що минув, багато про що промовл¤Ї.
ќдначе дещиц¤ текст≥в, вартих пильноњ ¤к читацькоњ, так ≥ критичноњ уваги, все-таки зТ¤вилас¤. “ож, не претендуючи на таку нањвну р≥ч, ¤к всеохопн≥сть, спробуЇмо огл¤нути бодай трохи пильн≥ше дек≥лька з них, зокрема в царин≥ прози.
Ќайц≥кав≥шим видавничим проЇктом року бачитьс¤ сер≥¤ Ујіресивна б≥бл≥оф≥л≥¤Ф ≥вано-франк≥вськоњ УЋ≥лењ-Ќ¬Ф. ÷е свого роду данина мод≥ на молод≥жний проЇкт, однак значно ¤к≥сн≥ша в≥д аналог≥в Ц Укальвар≥йськоњФ б≥бл≥отечки часопису У„етверФ, де експеримент нер≥дко виливаЇтьс¤ в експериментаторство, та Уфол≥њвськоњФ сер≥њ УGraffitiФ з њњ в≥дпочатковим т¤ж≥нн¤м до попси, лише злегка УрозбавленоњФ актуальною л≥тературою. “ут же маЇмо напрочуд ¤скраве, рельЇфне письмо У≈ндшп≥л¤ јдольфо або “ро¤нди дл¤ Ћ≥зиФ “ан≥ ћал¤рчук, котра, попри дебют, виказуЇ неаби¤ку спостережлив≥сть Удеталей житт¤Ф, ба нав≥ть певну претенз≥ю на УгустинуФ тексту; в≥дтак Ц дещо УлегшеФ, але дуже ц≥каве в сенс≥ образност≥ письмо У∆≥нок њхн≥х чолов≥к≥вФ —оф≥њ јндрухович; нарешт≥ Ц У« цього можна зробити к≥лька опов≥даньФ “араса ѕрохаська.
¬ласне кажучи, йдетьс¤ про два нових тексти Ц однойменний та Уяк ¤ перестав бути письменникомФ Ц автора, ¤кий попередн≥м своњм романом УЌепрќст≥Ф виказав дивовижне вм≥нн¤ створювати нов≥ дл¤ в≥тчизн¤ного письменства рельЇфи, базован≥ на смаковитому синкретизм≥ глибинноњ народноњ культури та њњ постмодерного ≥нтерпретуванн¤. —вою стратег≥чну схильн≥сть до м≥фолог≥чного письма “арас ѕрохасько залюбки демонструЇ ≥ в нов≥й книжц≥, однак цього разу Ц в русл≥, так би мовити, Укласичного модернуФ Ц використовуЇ њњ дл¤ висв≥тлюванн¤ потаЇмностей самого творчого процесу. ћаЇмо тут справу, нап≥вжартома кажучи, з вельми соковитою альтернативою жовано-пережованому ахматовському Уесли б вы знали из какого сора делаютс¤ стихиФ.
Ќап≥вжартома Ц бо н≥ про ¤ке см≥тт¤, звичайно, не йдетьс¤. Ќавпаки: автор в≥дпочатку Ц текстом У« цього можна зробити к≥лька опов≥даньФ Ц вводить нас у дивовижний плин архетип≥в родовоњ памТ¤ти, самоц≥нний ≥ самодостатн≥й, котрий ≥ близько не потребуЇ жодноњ леі≥тим≥зац≥њ нав≥ть на р≥вн≥ текстових ≥дей. ¬≥н природно зм≥шуЇ часи й позачасс¤, легко сус≥д¤чи, здавалос¤ б, непоЇднанн≥ опов≥д≥, Ц й вигл¤даЇ, що ц≥нн≥сть цього м≥ксу Ц в самому м≥кс≥, з ¤кого, доклавши певних фахових зусиль, ≥ справд≥ легко зробити Ук≥лька опов≥даньФ, от лише автор чомусь уперто Ул≥нуЇтьс¤Ф вдарити задл¤ цього й пальцем об палець. ѕрикметно, що цей Упот≥к живого ср≥блаФ уриваЇтьс¤ так само раптово й безпричинно, ¤к ≥ почавс¤ Ц саме тод≥, коли вже здаЇтьс¤, що от-от нарешт≥ з нього проступить хоч ¤кась Улог≥ка в≥дборуФЕ
ќдначе дал≥ “арас ѕрохасько пропонуЇ текст-дзеркало Уяк ¤ перестав бути письменникомФ, де буквально робить Ук≥лька опов≥даньФ ≥з того ж таки плину св≥домости, що ≥ в першому текст≥. ≤ всього лише назвами та одним маленьким Унел≥ричним в≥дступомФ виказуЇ в≥н справжню мету свого експерименту: прив≥дкрити саме тањнство формуванн¤ в письменницьк≥й у¤в≥ парадигми Уфакт Ц образ Ц м≥тФ. Ќа першому р≥вн≥ прочитанн¤ тут залюбки насолоджуЇшс¤ ун≥кальним потоком УвраженнЇвого фактажуФ, базованого на таких, здавалос¤ б, елементарних ф≥зичних речах, ¤к дотик, смак, нюх тощо; в≥дтак спостер≥гаЇш за процесом взаЇмод≥њ й Уугармон≥зовуванн¤Ф цих вражень, в результат≥ ¤кого Унастоюютьс¤Ф образи; нарешт≥ найпарадоксальн≥ш≥ з цих образ≥в ви¤вл¤ютьс¤ й найпосл≥довн≥шими, ≥ вони починають жити власним житт¤м, трансформуючись у ¤кихось н≥би й незначних, але насправд≥ символ≥чних рисах ≥ обростаючи м≥толог≥чними подробиц¤миЕ
Ћог≥чним в≥дтак був би ≥ трет≥й тв≥р, у ¤кому представлений у цьому дзеркальному плин≥ експериментальний матерТ¤л став би основою сюжетно ц≥л≥сного, формально завершеного власне м≥тотворчого тексту. «алишаЇтьс¤ спод≥ватис¤, що в≥н в автора ще попереду.
≤з-пом≥ж ≥нших зТ¤вищ року 2005-го привертаЇ особливу увагу активне становленн¤ так званоњ Умолод≥жноњФ Ц зор≥Їнтованоњ найперше на юну авдитор≥ю Ц прози. “ут аспект довол≥ широкий Ц в≥д Угормональних рефлекс≥йФ ≤рени арпи до Уавантюрноњ соц≥алкиФ —ерг≥¤ ∆адана та студ≥й над проблемою п≥дл≥тковоњ злочинности јнатол≥¤ ƒн≥стрового. ќминаючи УсексодромФ ¤к штуку в художньому сенс≥ принципово нец≥каву, звернемос¤ до текст≥в актуальних. «окрема до Уанарх≥чнихФ студ≥й —ерг≥¤ ∆адана, опри¤влених книжкою УAnarchy in the UkrФ у сер≥њ УGraffitiФ харк≥вського видавництва У‘ол≥оФ.
÷¤ книжка постала, всупереч твердженню видавц≥в, не романом про анарх≥зм, а розхристано Уанарх≥чнимФ за зм≥стом ≥ формою зб≥рником подорожн≥х нотаток, опов≥дань, анекдот≥в, притч, спогад≥в та етюд≥в на тему Упоф≥і≥стичнихФ в≥с≥мдес¤тих, глибше в≥д ¤ких проникати в У≥стор≥ю анарх≥змуФ авторов≥ ви¤вилос¤ геть нец≥каво. ≤ н≥чого, що письменник старанно, аж демонстративно плутаЇ анарх≥ю з Упоф≥і≥змомФ Ц бо саме в цьому й криЇтьс¤ ота його, на перший погл¤д, дивна ностальі≥¤ за в≥с≥мдес¤тими не просто ¤к за часом Упершоњ молодостиФ, а ¤к р≥ч концептуальна, ¤к сусп≥льний феномен, вартий ¤к м≥н≥мум художньо-≥нтелектуал≥стичного анал≥зу. Ѕо нав≥ть упереджений читач, незвиклий до постмодерних стильових умовностей ≥ обурений де¤кими лексичними зворотами й ≥деолог≥чними п≥дходами, легко завважить, що своњ в≥с≥мдес¤т≥ —ерг≥й ∆адан не ≥деал≥зуЇ, а м≥толог≥зуЇ. —аме так Ц старанно нанизуючи ≥нод≥ кумедн≥, ≥нод≥ траг≥чн≥, а м≥сц¤ми взагал≥ абсурдн≥ спогади, в≥з≥њ та рефлекс≥њ, автор старанно намагаЇтьс¤ з матерТ¤лу, ¤кий очевидно до цього не надаЇтьс¤, все одно створити певний м≥т. ћ≥т про час, коли все н≥бито було анарх≥чно весело, абсурдно ц≥каво, банально екстраваіантно, елементарно просто, страшно красиво, дивовижно н≥¤к. ћ≥т (знову!) про творенн¤ св≥ту з р≥зноман≥тного лайна, ¤ке лише потрапл¤Ї п≥д руку Ц але все одно про творенн¤ св≥ту.
Ќа перший погл¤д тут лише постмодерна гра заради гри ¤к спос≥б зруйнувати нав≥ть пон¤тт¤ про м≥т ¤к такий. ќдначе насправд≥ не все так просто ≥ не все по¤снюЇтьс¤ самим лише анарх≥змом, постмодерн≥змом чи нав≥ть Упоф≥і≥змомФ. ≤з ц≥Їњ викривленоњ системи координат насправд≥, ¤к видаЇтьс¤, випливають реч≥ значно глибш≥ й серйозн≥ш≥. Уѕросто такФ буваЇ лише в поганих письменник≥в, ким ∆адан очевидно не Ї. «ате в≥н у вс≥й своњй творчост≥ Ї виразним представником украњнського урбан≥стичного сходу Ц в≥дносно молодого (в ≥сторичному вим≥р≥) соц≥ально-психолог≥чного коніломерату, дл¤ ¤кого напрочуд гостро постала проблема само≥дентиф≥кац≥њ. јдже м≥т Ц це завжди розмова про те, Ухто ми, зв≥дки вийшли ≥ ¤к стали тим, ким ЇФ. ѕроблема цього коніломерату, художн≥м виразником ¤кого й виступаЇ —ерг≥й ∆адан, у тому, що в≥н справд≥ вийшов ≥з хисткого алкогольного застою в≥с≥мдес¤тих, ≥з епохи кваз≥нац≥ональних неадекватностей, ≥з часу, коли все було наст≥льки ж просто, наск≥льки й н≥¤к.
ясна р≥ч, така кваз≥ностальі≥¤, перетворювана в кваз≥м≥толог≥ю Ц гра не ц≥лком безпечна; нер≥дко вона, ¤к на мене, перегинаЇ за межу етичного. ќдначе ми обТЇктивно маЇмо справу з соц≥альним феноменом Уanarchy in the UkraineФ ≥ ∆адановою спробою осмислити цей феномен шл¤хом художньоњ передач≥ його алкогольно-анарх≥чно-поф≥і≥стичного духу.
“им часом ≥нший письменник т≥Їњ ж, що й ∆адан, л≥тературноњ іенерац≥њ так само активно намагаЇтьс¤ осмислити той же феномен Умолодих в≥с≥мдес¤тихФ, одначе на принципово ≥накшому ментальному досв≥д≥. …детьс¤ про јнатол≥¤ ƒн≥стрового ≥ одразу два його опри¤влен≥ тор≥к романи Ц УѕацикиФ в сер≥њ УExceptis excepiendisФ кињвського видавництва У‘актФ ≥ Уѕатетичний блудФ у сер≥њ УFraffitiФ харк≥вського У‘ол≥оФ. ќдразу ж завважимо, що перший текст вигл¤даЇ б≥льш зр≥лим ≥ виваженим, тод≥ ¤к другий маЇ в соб≥ низку елемент≥в т.зв. попул¤рноњ л≥тератури. ¬≥дтак саме про УѕацикиФ й поведемо мову.
ƒн≥стровий осмислюЇ Ув≥с≥мдес¤тницьку юньФ в њњ терноп≥льському ≥нвар≥ант≥, причому, на в≥дм≥ну в≥д ∆адана, робить це без жодноњ нотки романтичного замилуванн¤, а навпаки Ц зосереджуЇтьс¤ на максимально адекватному в≥дтворенн≥ жорстких елемент≥в реальности. ¬≥дтак на перший план виходить морально-етична проблематика, так зван≥ в≥чн≥ п≥дл≥тков≥ теми дружби, коханн¤, сексуального досв≥ду, позиц≥онуванн¤ себе в р≥зних в≥кових, соц≥альних, психолог≥чних середовищах, неминучост≥ розплати за скоЇне. як би банально це не звучало тут, у спец≥ально застосованих нами традиц≥йних педагог≥чних формулюванн¤х, Ц самому тексту це н≥чим не загрожуЇ завд¤ки орган≥чному авторському волод≥нню матерТ¤лом. Ќатом≥сть загрожуЇ, ¤к на мене, де¤кий р≥зноб≥й м≥ж самим матерТ¤лом ≥ його авторською подачею Ц н≥би оддаленою в час≥ й простор≥ в≥д описуваних под≥й, через що т¤жко уникнути враженн¤, що цей УмолодшийФ досв≥д викладаЇтьс¤ вже з позиц≥њ дещо иншого, УстаршогоФ, ¤кий мимовол≥ т¤ж≥Ї над опов≥дачем. „ерез це УѕацикиФ бачатьс¤ мен≥Е педагог≥чним романом. ясна р≥ч, не в справедливо адекватному дл¤ нас усв≥домленн≥ педагог≥ки ¤к занудного знущанн¤, а в сам≥й орган≥зац≥й тексту. УћолодшийФ досв≥д дозвол¤Ї усп≥шно уникати спокуси менторства, ¤ка однозначно погубила б текст, одначе УстаршийФ досв≥д бодай п≥дсв≥домо схил¤Ї до низки застережень, що назагал абсолютно справедливо, зважаючи на специф≥ку авдитор≥њ, до ¤коњ звернено текст, однак не може зовс≥м не позначатис¤ на сам≥й художност≥ тексту.
“им не менше, зТ¤ва цього роману вельми прикметна в сенс≥ м≥н≥м≥зац≥њ дос≥ табуйованих у в≥тчизн¤ному письменств≥ тем ≥ прийом≥в. ѕом≥ж тим, пор≥внюючи, виникаЇ неаби¤ка спокуса УсхреститиФ художньо-стильову достов≥рн≥сть прози ∆адана ≥з психолог≥чною та етичною достов≥рн≥стю прози ƒн≥стрового Ц здаЇтьс¤, вони мусили б дуже влучно взаЇмодоповнюватис¤ до витворенн¤ новоњ ¤кости.
≤з-пом≥ж ≥нших прозових зТ¤в 2005-ого не випадаЇ оминути й два принципово р≥зних романи принципово в≥дм≥нних письменник≥в, Ц проте ц≥ тексти поЇднуЇ зор≥Їнтован≥сть на вельми специф≥чну читацьку авдитор≥ю. ћова йде про Ујћ“ћФ ёр≥¤ ≤здрика (У альвар≥¤Ф, Ћьв≥в) ≥ У“отемФ —тепана ѕроцюка (У“≥пов≥тФ, ≤вано-‘ранк≥вськ). ѕерший бачитьс¤ мен≥ своЇр≥дним конструктором концепт≥в Ц в≥рн≥ше, набором випадкових деталей, кожну з ¤ких теоретично можливо п≥сл¤ в≥дпов≥дноњ механ≥чноњ обробки штучно прилаштувати до будь-¤коњ ≥ншоњ, однак на практиц≥ будь-¤кий ≥з численних ≥мов≥рних продукт≥в, сформованих шл¤хом такого п≥длаштовуванн¤, матиме лише суто теоретичне застосуванн¤. ¬≥дтак, щоправда, в≥н легко розбираЇтьс¤ на складов≥, й шл¤хом механ≥чного прилаштовуванн¤ з нього запросто виготовл¤Їтьс¤ нова У“ћФ (торгова марка) з такими ж функц≥¤ми. ѕроблема лише в тому, аби бодай раз з≥брати конструктор так, щоб жодноњ зайвоњ детал≥ не залишилос¤. ¬иходить безконечна гра, ц≥кава виключно ¤к теоретична можлив≥сть ≥снувати сама по соб≥. ќсобисто ¤, п≥сл¤ справд≥ смаковитоњ ортасаровоњ У√ри в класикиФ, до ≥нших под≥бних ≥гор, ¤к≥ a priori не можуть њй не поступатис¤, смак втратив, Ц однак Ї, очевидно, певна категор≥¤ читач≥в, ¤ким це ц≥каво, ≥ вони можуть спок≥йн≥с≥нько бавитис¤ цим, доки не набридне.
“им часом дл¤ —тепана ѕроцюка чинити
Упереступи у вакуум≥Ф (так звалас¤ одна з його попередн≥х книжок) Ц справа
звична. ќдначе в своЇму новому роман≥ в≥н, здаЇтьс¤, спробував учинити переступ
самого переступу, вз¤вшись за в≥дтворенн¤ межових псих≥атрично-сексуальних
стан≥в. √оловн≥ш≥ героњ У“отемуФ Ц конче чолов≥ки, ≥
конче надламан≥ псих≥чно чи нервово. ƒекотр≥, ¤к автор≥в УулюбленецьФ (в≥дверта
Улюбов-ненавистьФ до цього персонажа простежуЇтьс¤, ¤к кажуть, неозброЇним
оком) л≥кар-офтальмолог, просто ман≥¤кальн≥. ∆≥нки тим часом Ц персонаж≥
маловиразн≥, але здеб≥льше мазох≥стичн≥. « фройд≥вським комплексом Удит¤чих
настирливих травмФ (р¤док ≥з ѕроцюкового ж в≥рша) тут м≥сц¤ми в≥двертий
УпереборФ Ц людей ≥з УнормальноюФ (а що таке норма ≥ хто њњ встановлюЇ Ц
лог≥чно запитаЇ допитливий читач, ≥ матиме рац≥ю) псих≥чною орган≥зац≥Їю на
стор≥нках У“отемуФ практично не спостер≥гаЇмо. ¬≥дтак житейськ≥ жахи в героњв
нагромаджуютьс¤ з ¤коюсь безпросв≥тною посл≥довн≥стю Е
“иповий нараз≥ ѕроцюк≥в персонаж Ц передчасно стар≥ючий (незалежно, двадц¤ть йому чи сорок Ц це стан душ≥) ≥нтел≥іент родом ≥з села, над≥рваний, але не в≥д≥рваний в≥д патр≥архального с≥льського Укорен¤Ф. ¬≥н сп≥знав у ранн≥й молодост≥ м≥ських УвольностейФ, але в≥дтак призвичањвс¤ до м≥ста, ¤к до Унеминучого лихаФ, ≥ вс≥ма силами намагаЇтьс¤ в ньому зреал≥зуватис¤ ¤к особист≥сть. ƒо цього сл≥д додати, що цей персонаж Ц людина небезталанна, думаюча (м≥сц¤ми нав≥ть мисл¤ча), дл¤ ¤коњ багато важать морально-етичн≥ ц≥нност≥, але ¤ка њх за першоњ ж нагоди поневажаЇ, в≥дтак жорстко картаючи себе за це. јле водночас це людина здеб≥льшого УнезручнаФ в сп≥лкуванн≥, нервова, амб≥тна, ≥з загостреним почутт¤м справедливости. ” У“отем≥Ф ж Ц ≥ще й псих≥чно хвора... „итати це, ¤сна р≥ч, не просто важко, а дуже важко. опанн¤ в псих≥ц≥, а тим паче в псих≥ц≥ сексуального, ¤кщо ≥нод≥ й вимагаЇ скальпел¤, то вже точно це мусить бути ≥нструмент дуже тонкий ≥ в руках справд≥ майстерного психох≥рурга. ћ≥сц¤ми це ѕроцюку вдаЇтьс¤, але м≥сц¤ми непросто позбутис¤ враженн¤, що автор намагаЇтьс¤ Уперефройдити ‘ройдаФ, ≥ то так, що самому ‘ройдов≥ п≥сл¤ цього залишаЇтьс¤ х≥ба податис¤ в дв≥рники.
Ќарешт≥ ще одним текстом, ¤кий неможливо оминути, Ї в≥дверто неспод≥ваний роман Ћеон≥да ононовича У“ема дл¤ медитац≥њФ, присв¤чений топосу памТ¤ти Ц родовоњ, а в≥дтак ≥ нац≥ональноњ. ¬≥домий читацькому загалу ¤к детектив≥ст, тут ононович нарешт≥ постаЇ у значно ближч≥й, ¤к видаЇтьс¤, дл¤ себе ≥постас≥ ф≥лософа. ѕочавши з анал≥зу, вочевидь, власного досв≥ду екзистенц≥йного бутт¤ с≥мдес¤тих, автор плавно намагаЇтьс¤ осмислити стол≥тн≥й досв≥д нац≥ональноњ траг≥чноњ екзистенц≥њ, застосовуючи посутн≥ елементи символ≥чного письма (замовл¤нн¤) ≥ наскр≥зн≥ образи (зокрема УбабаФ ¤к синтезована Ут≥нь предк≥вФ). лючов≥ ≥дењ Ц духовний оп≥р, орган≥чна потреба в≥дплати д≥тей за знущанн¤, завдан≥ батькам (Укревна помстаФ) тощо Ц в ≥ншому контекст≥ могли б сприйматис¤ ¤к дискутивн≥, однак тут маЇмо справу з≥ свого роду Утекстом очищенн¤Ф, кр≥зь ¤к≥ нац≥ональна л≥тература, на моЇ розум≥нн¤, конче мусить пройти в контекст≥ ≥сторичного самоосмисленн¤ ≥ ¤к≥, у висл≥д≥, мають стати фундаментом њњ розвитку. я особисто маю великий п≥Їтет до таких текст≥в ≥ сприймаю њх насамперед емотивно, а тому вол≥ю в цьому випадку передати естафету анал≥зуванн¤ њх иншим огл¤дачам.
“аким, власне кажучи, видавс¤ мен≥ 2005 р≥к у царин≥ прози: брак нових ≥дей, м≥н≥мум текст≥в-в≥дкритт≥в ≥ загальна тенденц≥¤ до Упопсизац≥њФ дискурсу. ќдним словом, штиль Ц котрий так само досв≥д, ≥ його необх≥дно УпереваритиФ.